Морський диявол - хто ж він?

Морський диявол - хто ж він?

Мало про кого складені стільки легенд, скільки про морського диявола. До речі, і нещасного Людину-амфібію з фантастичного роману А. Бєляєва теж адже вважали морським дияволом.

А ще на Балтиці довго існувала легенда про Морського Єпископа — його пару разів відловлювали, доставляли королеві, намагалися спілкуватися по-польськи і на латині(раз диявол — латинь знати зобов'язаний!), а він все мовчав, дивлячись на людей сумними очима, що страждають. Але, говорять, одного разу знаками показав католицьким священикам, що хоче додому, в морі, ті умовили короля. Істота осяяла присутніх хрестом(ох вже ці легенди!) і сховалося в рідних водах.


Безліч легенд про морського диявола існує в Японії. А в Південно-східній Азії досі зустріч з ним — погана ознака. Хоча зустрітися — чого простіше: і у берегів, і у відкритому океані це доки ще звичайне явище. По місцевих віруваннях, навіть якщо станеться упіймати — треба негайно відпустити, від гріха чимдалі.

Адже морський диявол — одна з офіційних назв риби. Правда, незвичайною і дуже красивою — манти. Ця назва пов'язана з ріжками-плавниками, якими риба допомагає їжі(малькам, ракоподібним, планктону) швидше потрапити до місця призначення — ротової порожнини розміром з печерку.

Але і назва манта(лат. Manta birostris) — теж з області страшних легенд. Адже в перекладі з іспанського манта — мантилья, манто, плащ. Риба своїм плащем(великими і сильними плавниками, схожими на крила або полу плаща) обіймала людину і тягнула на дно. Ось такі смертельні обійми довго приписували манте.

 А на ділі морський диявол(як і риба-наполеон) — одна з безпечних істот. Немає ні шпильок, ні електрики, ні жахливих зубів, подовжений хвіст-батіг нічим не озброєний. І характер незлобний, навіть добродушний. На людей не нападають взагалі. Та і рухається манта граціозно, неквапливо, навіть флегматично, швидше — парить, летить, махає крилами. Заворожливе видовище.

Правда, вид у манти незвичайно переконливий: ширина тіла від 4 до 7 метрів, маса — до 2 тонн. Це найбільший і при цьому самий нешкідливий з усіх видів скатів. Мант можна побачити в усіх тропічних океанах, причому, як в товщі води або на поверхні, так і над водою. Одна з її знаменитих особливостей — вражаючі стрибки в повітря на висоту до півтора метрів. Ось і уявіть собі. А звук падіння назад у воду чутний на багато миль.

Для чого манти так пустують, вистрибуючи з води, точно не відомо. Чи то настрій хороший, чи то щосили йде процес залицяння — а тут будь-яке сальто-мортале в хід йде, чи то це такий «душ" навпаки.

М'ясо у манти, з чуток, смачне і поживне, печінка — поза всякими похвалами. Рецепти блюд з манти зустрічаються в античних «кулінарних книгах". Але ось полювати на неї — зайняття досить небезпечне, може і човен перевернути, і на гарпуні протягнути, та ще і пошарпати грунтовно, рознести в тріски, такі випадки відомі. Навіть з кульовими пораненнями манта довго чинить опір, бореться за життя. Та і аж надто красива істота — переживемо ми без такої екзотичної кухні.

Тим паче, що самиці здатні принести тільки одне дитинча, правда, теж розміром солідного — до 10 кілограмів, метрового. Який дуже швидко виросте в найкрасивіше величезне чудисько. Воно борознитиме моря і океани, долатиме величезні відстані, тішачи око любителів подібної краси: коли чиститиме черевце об кораловий риф, коли виставить з води паралельно кінчики грудних плавників, злякавши до смерті(аж надто змахує на спинні плавники акул), коли вискочить з води, зробить мало не перекид і з гуркотом шльопнеться у воду.


Все ж краще милуватися, ніж боятися або полювати без нужди, чи не так?.


Надрукувати